"ГЧП" Павла Бондаренка

Він «... відчув ці пахощі, заледве хлопці увійшли в кабінет». Це був запах смерті – кориці та ладану.

Він «... робив помилку». Він «знав, що ця помилка – найбільша в житті». Перевівши подих, «... і, відчуваючи, як ламається все дотеперішнє життя...» він погодився.

Потім його кращий друг казав йому: «За тобою купа трупів, Сергію, як за ханом Мамаєм...» Казав, що «ще такого не зустрічав, щоб за один день – дві спроби вбивства.» А він, «...вже й сам не радий, що вплутався у все це...» відчував «... щось велике. Велике і... Зле.»