“Балади Блуднів” Миколи Чубука

Не буду описувати той стан душі, коли сяють виключно українські зорі над безмежжям абсолютно української землі, коли захлинається останній чорнобильський соловей, колі Марія яблука у пелені несе... То все пусте – порівняно із вічністю. Метакса.

М. Закусило. “Книга плачів” як засіб проти цинізму

“Жінка-змія” Валерія Шевчука

Грицько Чубай: “Плач Єремії”

Кружляє світ. Мовчить, як треба крику.
І правда топиться в брехні чи не щодня.
Невже і я впаду у нього й зникну
Безболісно, безлико, навмання?

В культурі кожної країни є постаті, яких можна назвати «літературними грандами». Вони мають величезний творчий доробок, їх книги видаються мільйонними тиражами, а їх імена є брендами, такими, як «Davidoff» або «Paco Rabanne».

Павло Загребельний та його “Брухт”

Новий роман Павла Загребельного, не відкриває читачеві нових авторських підходів. Загребельний не зрадив своєму стилю та манері оповіді. Він пише, як і писав: широко, подекуди, аж надто у своїй описовості чи роздумі, який головний герой розтягує ледь не на пів`життя; наганяючи час від часу нудьгу, через бідність на зовнішні події; переобтяжуючи інтелектуалізмом і без того великі епічні форми.

“Антиклімакс” Богдана Жолдака

«Антиклімакс» – одна зі збірок оповідань «найбільшого» (вага – 154 кілограми) письменника України Богдана Жолдака. Написана характерним авторським стилем, тобто, на межі, а іноді й за межею цілковитого абсурду вона вражає. Під час читання подібної літератури найчастіше виникає одне й те саме запитання: як і навіщо взагалі можна таке писати?

"Затіння" Григорія Штоня