Путін зекономив на кіні про себе

В Росії презентували фільм про російського президента "Поцілунок не для преси". В Україні його поки що не показують. На щастя.

Як вже повідомлялося раніше, в російський прокат стрічка вийшла 14 лютого на День закоханих. Сам Володимир Путін у фільмі не грає, але Андрій Панін навіть не приховує, даючи інтерв’ю, що ця стрічка саме про ВВП. Але краще сказати — це стрічка ні про що.

Але, купившись на новину про фільм про сучасного російського президента — я не врахував того, що фільм знятий у Росії — де про владу інакше, аніж в стилі хвалебних од, навряд якось інакше буває. Спершу на думку спало, ну нарешті, нарешті можна подивитись щось на кшталт Фаренгейту 9/11 Майкла Мура, і я до останніх десяти хвилин думав, що так і станеться — зараз ось він, Путін, фреді крюгєр дістане свої щупальця, Путін, котрий їсть дітей і мочить цілі народи в сортирах — зараз його покажуть у справжньому обличчі, можливо, навіть переперчивши його — фільму це б не завадило. Але ні — цей фільм не з таких.

Якщо ви хочете переглянути рекламний ролик із назвою "ВВП – наш Бог і Царь" — звісно, це для Вас! І я зрадів би, аби там принаймні це сказано було, так ні ж! «Поцілунок не для преси» – це соплива історія про те, як він, нещасний дзюдоїст-самобоїст знайомиться з дівчатком, яке забирає на роботу в Німеччину з собою, а повертається напівпрезидентом. Головні ролі у фільмі зіграли Андрій Панін і Дар’я Михайлова. Панін зіграв Олександра Олександровича Платова (Володимимира Володимировича Путіна).Героїня Михайлової — стюардеса з Калінінграда — так само, як і Людмила Путіна.

Отже він — романтичний і справедливий — літає на гелікоптерах на Новий Рік в «гарячі точки», ідеально виховує двох дітей, він молодий і впевнений в собі, а ще двічі у фільмі згадується, що він геть не ревнивий, напевно це проявляється тільки в міжнародних стосунках.

І увага — в фільмі немає жодного підтексту чи надтексту, початку, кульмінації, розв’язок і зав’язок, там не варто шукати сюжетних ліній — вона одна — ПУТІН!

Якщо ви все ж таки вирішили переглянути це кіно, раджу одразу перемотати на останні хвилин 15 і посміятися від душі над тим, як в «русской армии» читають «Онегина наизусть», а іспит приймає сама дружина Путіна! «А свобода преси в Путіна ще більше, ніж в Європі,» – присоромить Вас знов таки жінка Путіна!

Цікаво, чи продався б Путіну, скажімо, Міхалков, або чи звернувся б до нього Путін? Хоча, може, і звертався? Тим не менше, Путін явно зекономив на стрічці про самого себе, запросивши до співпраці невідому Ольгу Жукову, котра до «Поцілунку не для преси» не зняла жодної роботи. Травлячи російський народ телесеріалами, зірковими шоу і показовими виступами президента на телебаченні, навряд чи потрібно витрачати гроші ще на якихось режисерів або сценаристів. Натомість Росія, як правонаступниця СРСР, мала б пам’ятати, що там знімалися агітаційні фільми як мінімум на три голови вище і знімали їх не за два тижні до виборів, а регулярно, витрачаючи на це немаленькі суми з бюджету.

Наразі ж маємо широченний город, на якому ростуть величезні мильні кущі, і опудало серед городу, покликане відганяти усіляку нечисть від народного російського кінопродукту.