Любі друзі, йдемо в театр!

Колись, в доісторичну епоху розвитку інтернет-комунікацій (рік-два тому) можна було сміливо заявити – гей, йдемо на Жежівку, Фейсбуківку, Сумнівку чи Виделківку :)

Тепер усі є скрізь і брат брату брат а сват свату тожи брат.

Тож я пропоную просто – Любі друзі! – хай не лякає вас це звернення! Страшні часи правління безпорадних пройшло, нарешті при владі порадні, але не порядні.

Центр Леся Курбаса, в який я вас хочу запросити "під питанням" вже дуже давно. Утворився він руками безпорадних, вони ж його мало й не знищили і досі єдиний державний театр, в якому можна побачити хоч більш-менш притомний експериментальний театр – не має продовженого договору оренди.

А хто з нас, українців, не знає як це – працювати на грані? Працювати, чекаючи, коли тебе виженуть, заберуть в тебе землю, майно, проголосять твої заслуги – заслугами іншої держави або ж сраних чиновників. Коли ти працюєш і думаєш про те, що одна людина своїм нікчемним підписом може знищити працю, тим більше творчу працю, десятків-сотень, заради набиття власної кишені уявною нескінченністю.  

Трохи поподорожувавши різними Ївропами я помітив таку дивну тенденцію – але ж це ми самі у тому всьому й винні. Ви уявляєте мітинг на підтримку Центру Леся Курбаса на Майдані такий, як був за 200 грн податків? Я теж "СПДшник" і був на тому майдані, але якби це не стосувалося прямих грошей, які забажала влада витягти у нас з кишені – ніхто б і не прийшов. Але мітинги щодо закриття державного культурного центру чи знищення культурних пам'яток Європа теж проходила – але років 50-100 тому. Люди повинні дати зрозуміти, що вони є достатньою силою аби запобігти нищенню чого-небудь. В мистецтві такою силою є виключно глядачі.   І далеко мені чи вам ще вчити цю біомасу як треба жити і дивитися не лише на очевидні ознаки того, як вас обкрадають, руйнуючи культурну спадщину і не даючи можливість митцям розвиватися, руйнуючи архітектурні пам'ятки і малий бізнес. Але ми можемо принаймні почати з себе.   Тому звертаюсь до тих, хто розуміє, звідки ростуть корені. Замість того, аби читати про Януковича чи увімкнути якесь чергове політичне ток-шоу – сходіть в театр!  

Ні, я не рекламний агент і не рекламую зараз свої заходи. Наразі я працюю в комерційному закладі під назвою "Культ РА" арт-директором і не жаліюсь на відвідуваність організованих мною подій, але я добре уявляю як у державній структурі, де народжується хоч щось вартісне неможливо розвивати public relations просто через те, що більш-менш нормальні фахівці не підуть (а тим, хто йде вклоняюсь низько) працювати туди, де треба 70% часу витрачати на бюрократію і ще й отримувати за це "Сто баксів на місяць".  

Тому мотиви мої є виключно щирими – підіть в театр. Зберіть друзів! Зберіть колег по роботі. Це майже як гольф-клуб, це не менш престижно, сходити в театр, повірте. 29 і 30 січня в центрі Леся Курбаса буде прем'єра вистави за мотивами Оксани Забужко "Вар'яції для сяку-хаті, телевізора і голосу". Центр Леся Курбаса знаходится в самому центрі – на Володимирській, 23В, це прямо на розі з Софіївською, в арці.

 Для тих, хто "не має пари" – збираємось 29.01 о 18:30 біля арки з надписом "Лесь Курбас" :) Але попередньо відпишіться в коментарях – я придбаю квитків саме стільки, скільки вас тут відпишеться. І для тих, хто не має грошей на квиток (він коштує 15-30 грн зазвичай, але на сайті не вказано, тож не знаю точно) – я готовий зводити Вас в театр, тільки за однієї маленької умови – напишете невеличкий відгук – позитивний чи негативний – байдуже!  

Для тих, хто живе у іншому місті, в той день не може, не хоче на цю виставу тощо – ініціюте те саме у вашому блозі, фейсбуці, вконтакті, жж! Театру, музикам, режисерам, письменникам – потрібні ВИ – слухачі, глядачі, читачі. Звісно, якщо ви не хочете опинитись у країні, де не буде ані музик, ані глядачів, а виключно пахани і їх електорат :)))