категорії: блоґ-запис

Критик Євтушенко трішки халтурить

Можливо, я ще не доріс до рівня музичної критики. Можливо, я просто тупий і не розуміюся на музиці, але запевняю – нічого особистого до Євтушенка, просто я не розумію деяких речей.

Беремо конкретну статтю, яка називається Панк по українськи (ось джерело).

Вона входить до циклу розповідей Євтушенка про українську музику, яка віднедавна виходить в журналі Український тиждень.

Чого, власне, я не розумію:

Тік1. стилі. Чому в статті про укрпанк НАЙБІЛЬШЕ уваги присвячено гурту ТІК. ПАНК??? Це ж смішно. Мовчу про "Фліт".

В цій статті немає ЖОДНОГО СЛОВА про ТОСТЕР. Я не маю жодної зацікавленості у тому, щоб про Тостер писав Євтушенко в цій статті ))), я просто здивований – саме про Тостер мала бути найбільша частина цього опусу, Тостер – легендарний панк-гурт, який випустив усього один альбом, але "Він був першим хлопцем на колгоспі, все тому, що Вася був скінхед" – це ж майже народна пісня! Я ніколи не належив до панк-тусні, але навіть найдалекіші і найбайдужіші до української музики ЗНАЮТЬ Тостер. Після виступів Тостера закривали клуби на ремонт, Тостер досі користується популярністю і нещодавно спеціально повернувся на сцену і дав концерт в Києві.

Хамерман Знищує ВірусиВ цій статті немає жодного слова про гурт Хамерман знищує віруси. І якщо люди на когось і ходять – то на них, але про епітети – пізніше.

Тут же забуті гурти, або зачислені до якогось іншого стилю – Ху4, Серцевий напад, Robots Don’t Crу (натомість є Димна Суміш), Бітлджус, Собаки в космосі, КЦ і ще ряд гуртів. Де вони?

"Фрік-тріо з Луганська «Мертвые души» грає гротескну суміш фанку, регей і панк-року." Гурт насправді не Душі, а Груші.

Собаки в космосі2. епітети. Натомість Євтушенко пише про свою молодість, коли ще були хоч які-неякі чарти і рейтинги, про які згадує пан Олександр так, наче вони досі існують – "у вітчизняних рок-рейтингах і далі домінують українськомовні проекти" в яких рейтингах? де джерело?

"зробили «земноводну» суперпопулярною істотою". Тут йдеться про Жабу в дирижаблі. Ви знаєте про такий суперпопулярний гурт? Об'єктивно – вона ніколи не була суперпопулярною і наврядчи буде, і це навіть добре, але для чого таке писати? якою суперпопулярною? Для двохсот людей? Хай навіть максимум тисячі. Калібр  "Гадюкіних" у тисячі разів більший.

3. пафос.Виявляється, Віку Врадій, яка була відомою менш, ніж кілька років і музичний доробок якої наврядчи хтось згадає (крім обраних 20 людей), є КОРОЛЕВОЮ УКРПАНКУ.

Це три рядки підряд (в яких йдеться знову про Жабу в дирижаблі): "вибухнув хітом"; "Екзотичний коктейль"; "ядерна суміш, що заряджала аудиторію енергією та радістю". Для чого стільки пафосу, це ж не допоможе гурту знову сісти і почати працювати.

А от пафос для гурту Щастя, який теж не дуже працює узагалі: "стоп-кадрами з життя, повністю позбавленого попсового макіяжу. Це як альтернативне чорно-біле кіно – свідомо нонконформістське, не заштамповане та свіже."

"«Пятки!» вважають найвеселішою панк-бандою столиці." Я про Пятки чув лише раз. Але ніколи такого епітету не чув, хто вважає? Рок-рейтинги вітчизняні?

"Виступи обох формацій наживо – чистий адреналін і рятівне коло для будь-якого фестивалю, а постпанку вони відповідають і буквою, і духом." Йдеться про От Вінта і Брем Стокер. Ну духом От Вінта, все ж більше цибулиних тхне. А от на якому фесті Брем Стокер врятував публіку – я не знаю, може Ви знаєте?

Чому, власне, мене це чіпляє. Бо із перелічених назв слід згадувати або дійсно легенд та найпрогресивніших наразі (а це, на мою думку, Серцевий Напад, Собаки в Космосі, які особисто мені абсолютно не до смаку), а не згадувати усіх підряд, наприклад, найбільше уваги (після панкушного Віті Бронюка) Євтушенко приділяє гурту Щастя, який нічим особливим не відрізняється, від, тої ж Жаби в дирижаблі, про третє пришестя якої взагалі в статті не згадано. А ось ПЕРЕДОСТАННЯ новина на сайті гурту Щастя: "Супер новиною є вже те, що нарешті ЩАСТЯ спромоглося додати новини. На дворі вже майже 2007". Для чого три абзаци присвячувати гурту, що не дає ані концертів, ані дисків? Не розумію. Ну рано ще писати про "український панк". Такого поняття немає – і саме це має писати критик, а не урвавши кілька біографічних моментів перебуваючих у довгому запої колективів і об'єднавши це в одну статтю, а пізніше (упевнений) ще і книжку – називати Антологією української музи(ки).

Вибачайте, Олександре.