категорії: репортаж
Lo-Fi, Фактично Самі, Київ-Харків.
Місто намба Київ
П’ятнадцятого грудня нуль-п’ятого рочку в київській Чащі відбулася прес-конференція та концерт Фактично Самих (читай: Факсів). Ну шо ж, тепер траблів з акредитацією зовсім не було, за що і перша дяка. Друга дяка за наданий альбомчик, на який рецензія буде найближчим часом (а може й вже є :) ). Але ж, як заведено у цього гурту, пресушка не почалася вчасно. Ну не могло такого бути. Але було помічено на ній багато знайомих облич, приємно, що прогресивний і дуже різнобічний український гурт не забувають :). Зайшовши на другий поверх "Чащі" ми всілися прямо навпроти кмер (а що ми не звйозди?) :). Та згодом зрозуміли, шо даємо жару цим і втікли куди можна далі :). Люд брав інтерв’ю у всіх, кого вони тільки там могли зустріти, але не у ФакСів, ясно-красно, вони там ще не намалювались. Вдруге стало приємно від того, що в альбомі, на відміну від попереднього, немає матюкацій. От, до слова, не можу не згадати, що дуже гламурний піпл з ТЕТу сидів напроти і жував цигарки, бє і ще раз БЄ. Почалася прес-конференція.
Ми втікли від ТЕТу поближче до камер, нє, вже не для того, щоб вони знімали нас, а щоб почути і побачити весь цей цирк, що зветься в народі "прес-конференція". Ірена вийшла хвора, як повідомила нам, в неї курячий (аkа пташиний) грип, і, продемонструвала курку, яка її заразила :). Курка висіла на піджачку, і Карпа демонструвала як можна їй (курці) розтягувати кінцівки. ҐрінПіс вже точить ножі, готуйся Ірено ;). Чесно кажучи, не пам’ятаю, чи було якесь розумне питання, ну крім: "Як вам вдалося записати такий якісний альбом?", на що Данієлян відповів: "Самі дивуємось". :) А ще ми дізналися, що він(Данієлян) проштовхувач попси в ФакСах. Попсовік, ух, попсовік. Купа розмитої інфи, типу: "Один канал візьме нас в ротацію, якщо ми знімемо кліп на одну пісню". Бла-бла-бла. Ну про пісню вдалося дізнатися, це "Очі твої", а от про канал, партизани не обмовилися. Відчувалася чи то невиспанність, чи то важкий стан через той грип курячий Іренки. Бажаємо якнайшвидшого висипання та видужання :) Але повернемося до пресушки. Цікаво було дізнатися, яких тварин хотіли б завести учасники гурту. Виявляється, у Саменьких є тваринка-талісман. Це черепашка, правда, вони з нею не бачилися вже два роки. А ще Карпа згадувала про якогось кота, начебто до черепашки в них був гуртівський кіт. Після всіх-всіх питань Ірена продемонструвала футболочку від Олега Артема, який, до речі, пресушку десь прогулював. На ній красувалися літери, які вкупі складают текст однієї з пісень. 
Можна підбити підсумок, що прес-конференція пройшла нуднуватіше, ніж я на те очікував, проте, можливо, це викликано тією клятою хворобою Ірени. Але на цьому ще не все скінчилося. Почали крутитися кліпчики, яких відразу три!!! І, звичайно ж, виступ, на який стримуюсь писати коментарі. Щира дяка ФакСам за просування не форматної української музики вперед і вперед, хоча ЛоуФі неформатом вже важко назвати. Хоча з "Курвою" не порівнюю. Це платівка, через яку в багатьох склалося дуже негативне враження про цей гурт.
Місто намба Харків
Сімнадцятого грудня нуль-п’ятого рочку в Черчілля був веселий вечір. Бідний дядько і не знав, що колись на честь нього назвуть підвальний клуб та запросять туди "Фактично Самих".
Останній візит ФакСів до Харкова відбувся в 97 році, на тій самій "Червоній Руті", яка випустила більшість наших альтернативників.
З сайту клубу було скачано близько 270 флайерів, видно, що народ явно злякався та почав кучкуватися біля входу ще з 17.30, хоча заявлено про початок о 19.00. Але тих 270 і близько не було. З двору перед клубом, дислокація перейшла в клубівський бар, де кожен міг придбати "Перламутрове порно" та "Lo-Fi TRaвми" за звичайною магазинною цінною, чим ,власне кажучи, всі активно зайнялись.
В цей час на сцені відбувався саунд-чек групи. Десь ближче до 19.00 з бару всі почали перебиратися в зал. Без жодного натяку на початок дійства, почали крутитися кліпи Фак.Самих.
На обличчях глядачів було яскраво-виражене здивування. Взагалі, публіка виявилась доволі дивна: лише самі дєвучки-карпочки з рудим волоссям та кольоровими шарфиками та багатьма нахилами на карпівський стиль(а як же "я повторю тебе -це тупо" ?!) , якби не їхні габарити, то вийшо б "всє равни как на падбор".
А як же без неполадок? Після перегляду 6-ти кліпів з проектором сталось щось жахливе. Може, то все та дивна публіка, яка гуляла по проводах, але з технічних причин всі кліпи знову закрутилися спочатку. Як на диво, сеанс №2 також закінчився на "Небі", і під час нього почали так само мовчазливо розбирати ці причандалля, як і збирали.
Поряд з музикантами на сцені з’явився якийсь дивний, на перший погляд, хлопчик. Він здався мені дивним через неймовірну схожість очколупістю з Положинським, а ще дивкувато-збоченими рухами тіла. Почав волати якийсь ФакСівський гімн. Потім з’ясувалось, що він з гурту "Бугі Вугі Джем Слем", принаймні Харків цього дива раніше не бачив. Разом з Іреною він розпочав концерт однією з трьох пісень "Мій мармуровий Бог". Потім знов був "Мій мармуровий Бог", але вже намба інша.
У Карпи часом були якісь проблеми з навушничком, бо, як вона висловилась, "я дівчинка на батарейці". Данієлян виконував роль погано кваліфікованого лора, бо ці проблеми так і тривали до завершення концерту.
Тим часом серед слухачів були помічені неповні склади дуже провідних харківських гуртів (ну, як же без рекламки рідних талантів;) )- "Оркестр Че" та "LюК".
Обстановка панувала суто домашня, слухачі розвалились на підлозі, ну майже як на вокзалі. Хіба що Карпа виплясувала якісь таємно-ритуальні танці, гіпнотизуючи публіку. Ще часом з’являвся той хлопчик, замінюючи українського нарцисика Сашка Положинського.
Обіцяли довгий концерт без жодного мату. Видно було, чого бажала публіка, бо часом скрикували ім‘я "Кіриян", викликаючи його наче Снігуроньку. Тому не зіграти "Kurvу cum back" було неможливо. Таки зіграли. Збоку публіка виглядала наче гіпнотизованою (ну, недарма Карпа там шаманські танці виплясувала) - стрибали як "пострибунчики", штовхаючи один одного.
Ажіотаж продовжувався. Факів відпускати не збирались. Всі разом вбовтували Данієляна та Артима грати ще, бо Карпа розійшлась і, не дивлячись на проблеми з голосом, ладно була заспівати ще раз всю концертну програму. Хлопців вломали. Журналістів не пожаліли, бо прес-конференція почалась на годину пізніше, тобто о двадцять другій, штибу для найстійкіших. Маленьке книгочитання після концерту так і не відбулось. Книгу можна і самому почитати, а замість Карпи не поспіваєш.
Хвилин 20 пішло на підписання книжок, папірців, світлування мармиз, після чого багато хто дізнався, що Данієлян книжки не пише, тому не треба йому підсовувати на підпис "Перламутрове порно".
На прес-конференції було помічено відсотків шістдесят концертних монстрів, ну ніяк вони не могли розстатися з групою. Будемо вірити в об‘єктивність слів групи, бо проголосили Харків найкращою аудиторією з міст маленького туру. Знов піднімалась тема про нескінченні подорожі Карпи Азією, Діму Корса, Положинського, музичну та літературну діяльність, серії "Анти-вечірок". Зокрема Артим довів повну інверсію "Kurva cum back" та "Lo-Fi TRaвми", а потім вони з Артуром розповіли про таємничу назву останнього.
Ірена вміло контактувала з людьми (на то і харизма), хлопці трохи ніяковіли, але адаптувались.
Вони поїхали....але обіцяли повернутись. І не один раз! Давши пораду штурмувати власників клубів!
Необхідний додаток №1. Те, про що не було вищенаписано:
про кавер на Скрябінівський "Клей"; про "Рамку для сонця" для нового україномовного альбому "Монохроматика", який Карпа не хоче так називати; про англомовну пісню; про згадки про Фагота та фагота (якась тавтологія вийшла); про рецепт від групи "Ундервуд" та тарганів для голосових зв‘язок; про дніпропетровський "Нашатир" та клацання затвору в залі; про те, що слухає останнім часом Карпа; про те, що ФакСи не знають Толу; про те, які кльові "Абздольц", хоч з їх творчістю і незнайомі; про футболку "Ну шо, бичка?"; про те, що Карпа їде на місяць в Азію; про бридкості Кіпру; про жодного позитиву від ефірів на радіо; про ще багато чого, що не залишилось в моїй голові.
Необхідний додаток №2. Те, про що не було вищенаписано, але краще не казати:
Думали напишу?;) Краще перечитайте все спочатку!
Богдан Логвиненко
Марина Зайдель
Світлини Міли Князької
Почалося дійство не як було заплановано, о дев’ятій, а на годину пізніше. І ось ТНМК виходить на Ринг. Це так клуб зветься, від того, що сцена виконана у формі рингу. Почалося прослуховування платівки, ні, Ви не подумайте, що то була фанера, просто "Танки" грали все у відповідності до альбому. Поки не дійшло до "Мушу йти", ну не хотіли йти, а ми їх не пускали :). Але зачекайте, про це говорити. Почну з того, що виступ записувався на кілька камер, в клубі було помічено багато знайомих облич, дуже відомих людей, серед яких була найсильніша людина планети, на чому наголосили ТНМК і присвятили пісню "Банзай" саме Василю Вірастюку. Панувала атмосфера доброти, дівчатка під сценою поводилися на диво спокійно, напевно далася взнаки ціна (50грн в один бік), через яку збочена частина шанувальників не потрапила на тусівку. Зі сцени прозвучало дуже багато респектів, що Танки люблять робити, респект їм за це :). Вперше вдалося зіграти без свого звуковика, Олега Артима, який був зайнятий іншою вечіркою, про яку ми також тут написали. Особисто я стояв на морозі аж до "Клоунів".
Далі - "Відривайся" і понеслася.:). Після цього Танки почали лабати пісні, які не входять до "Сили": "Ен анатом", "Та Ти Шо!?", "Іво Бобул", "Файна Юкрайна", "Мила"(у версії "...іДМГ"). Остання пісня вразила остаточно. Це вперше ТНМК наважилися зіграти її наживо. Далі була душероздираюча "Мушу йти", після якої ТНМК таки не пішли. І добре, бо покликали на сцену колишнього учасника гурту Едуарда "Ділю" Приступу, з яким була зіграна найстьобніша пісенька з "Сили" - "Пупсики". Як за старих-добрих традицій Діля та Фозз валяли дурника на сцені, з чого гиготів Фагот і зал загалом. 
Ну от, чекати ще п’ять хвилин за її словами. Далі - сік’юріті. "СУМНО.ком," - кажу я. "Таких нема", - відповідають на вході. - "Є сумно.юей." =))) У ФакС-ів завши проблеми зі списками =) Та то не дуже важливо. Перша ж картина нас дуже вразила: перед сценою стоять фарби, банки "вража кров" 3шт. І 1шт такої самої банки, але вже не з кров’ю, а з "Росою на соцні". Я здогадався, що краще сховати усі цінні речі (подарований примірник "Порна" на вході) далеко в беґ, ще замазюкають. Перше нюхове навантаження дуже вплинуло на психіку :). Надто багато було ароматичних фігонь. Чи то в мене психіка слабка? :). Отож поближче до самого видовища. На вході стояв візок з маркету, де були шарові книжечки, але про нього (візочок) пізніше. Олег Артим ходив-ходив, бродив-бродив, Ірена крутилася перед нечисельними фото та відео об’єктивами.
А тим часом за кулісами закінчувалися останні приготування. І от, парам-парам, на сцену виходить чоловік в дивкуватих джинсах, які на мене справили сильне враження, хоч й до біса прості, просто обмазюкані фарбою :). І 5 дівчаток у блакитних спідничках і топіках з різноманітними квіточками. Сценарій був таким: чувак спочатку малює себе, тоді розмальовує кожну з дівчаток-пупсіків і притискає їх до стіни, щоб лишилося їхнє відображення, тоді замальовує всі ці зображення одним кольором, й через деякий час зі стінки вилазить велетенський ніж, яким той же чувак прорізає арт. З прорізаної дірки виїжджає той самий візок, про який я обцяв розповісти пізніше, а у візочку - Карпа. Вилазить з візочка і читає уривок зі своєї книги, а точніше, як я зрозумів, майже її початок. В цей час чувак в дивкуватих джинсах обмальовує Ірену і, коли вона дочитує, робить ту саму процедуру притуляння до стінки й з нею. Єдине, чого я не зрозумів: а до чого там були 2стриптизерши, одна з яких "виступала" під час читання, чим дуже відволікала чоловічу частину залу від вслуховування в текст, хоч й Ірені не дуже холодно було, виходячи з того, що було "на ній". Світлини екранізують цю тупеньку розповідь, якщо у вашому браузері вони не вимкнені ;). Далі я вже нічогісінько не пам’ятаю, бо дуже пити хтів. А в той час розносили напої з надписом "Вража кров". Ми думали то сік, чесно :(. Звідки нам знати, що їм Мері - вража? Ось така от розповідь кострубата вийшла. 
"Про що цей фільм? Знову про політику?" - перші думки, що виникають ще перед переглядом. Наступна думка: "Та що вони можуть зняти!? Чергове мило". Відразу хотілось би спростувати. Стрічка не мильниця і зовсім не про політику. Ви думаєте, що я зараз буду вихваляти український кінематограф? Ні. Хоча, це чи не перша спроба вийти на світовий ринок із власним справжнім фільмом.
Примітка головного редактора:
Якщо ви побачили на прилавку сіро-буру книжку з досить привабливим болотцем на обкладинці, ви натрапили на те, що вам потрібно. "Щасливого плавання" - написано на не менш привабливому бункері. Що ж, попливли?
"Спостерігання за панками - це просто незамінні ліки від сірої буденності" -подібний висновок напрошувався сам по собі після концерту київської альтернативної групи "Абздольц" 5 березня у харківському клубі Черчілль. Здавалось, що приміщення не витримає такої кількості енергетики та божевілля - вибухне разом з усіма відвідувачами, а рештки полетять кудись далеко-далеко на Марс!
